ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр.: НІКОЛИ ЗНОВУ
Щорічно в четверту суботу листопада Україна відзначає національний День пам’яті жертв Голодоморів. Український народ віддає шану безневинним жертвам жахливого геноциду, вчиненого проти нього у минулому сторіччі. Люди відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників. В цей день о 16.00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку». Вперше пам’ятну дату було встановлено указом Леоніда Кучми 1998 року. Офіційно він називається Днем пам’яті жертв голодоморів, адже таких їх було три: у 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 роках.
Голодомор 1932–1933 рр. є найтрагічнішою сторінкою української історії. Згідно з офіційними даними, його жертвами стали 4,5 млн. жителів України, з них 3,9 млн – померлі від голоду і 0,6 млн – ненароджені. Деякі історики вважають, що кількість жертв була більшою та сягала близько 7 млн. осіб.
У нашому університеті 3.12.2021 р. був проведений науково-просвітницький захід, на якому вшанували пам'ять загиблих, розглянули причини і  наслідки Голодомору 1932-1933 рр..
Відкрила захід проректор з НПРіСК професор Світлана Денисюк, розповіла про його мету і результати опитувань громадської думки щодо визнання Голодомору геноцидом проти українського народу. Завідувач кафедри, професор Валерій Корнієнко розповів про перебіг страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу, викликаної радянським політичним режимом 30-х років. ХХ ст.
Доцент Тимофій Герасимов у презентації, зокрема, зауважив, що у 2006 р. Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932–1933 рр. геноцидом українського народу на підставі визначеного у вітчизняному кримінальному законодавстві цього поняття. Водночас, це питання й досі викликає запеклі дискусії серед істориків та політиків, а низка країн, зокрема Росія, насамперед, з політичних міркувань заперечують геноцид. На геноцидний характер Голодомору вказують, принаймні, шість ознак: повне вилучення продовольства, заборона селянам виїзду по хліб за межі Радянської України, замовчування перед світовою громадськістю факту масового голоду, відмова від продовольчої допомоги інших країн, заміщення вимерлого українського населення переселенцями з Росії та Білорусі, припинення українізації. Разом з тим, треба підкреслити, що Голодомору й інших злочинів більшовицького режиму можна було уникнути в разі перемоги Української революції 1917–1921 рр., адже всі ті мільйонні жертви стали жахливою платою українського народу за відсутність власної держави. І тому сьогодні, коли незалежність України перебуває у великій небезпеці, ми повинні про це добре пам’ятати...
Працівники Науково-технічної бібліотеки розповіли про те, як долучаються до вшанування пам'яті жертв найстрашнішої трагедії в історії українського народу – це й вечори скорботи, й документальні виставки, виставки-презентації, представлені на  бібліотечному сайті. Ознайомили слухачів з документами про цей злочин проти української нації, які є у фондах нашої Бібліотеки.
Доц. Алла Пономаренко зазначила, що головною причиною трагедії був намір радянського партійного керівництва за будь-яку ціну здійснити форсовану індустріалізацію СРСР для підготовки до майбутньої неминучої війни, яка б призвела до глобального поширення комуністичного ладу. Основним джерелом фінансування запланованого грандіозного будівництва промислових об’єктів став експорт зерна. З цією метою більшовики згорнули нову економічну політику, адже в її рамках було неможливо купувати у селян хліб за заниженими цінами, та здійснили перехід до суцільної колективізації. Реакцією Й. Сталіна на масовий супротив українців аграрній політиці стало негайне розв’язання «селянської проблеми», яку він ототожнював із «національною проблемою», шляхом «хлібного терору».
У дискусії взяли участь співробітники та студенти університету.



опублік. Денисюк Світлана Георгіївна