Кафедра Інфокомунікаційних систем і технологій

Народився 17 січня 1949, Сопин, Погребищенський район, Вінницька область) — український науковець, доктор технічних наук, професор, декан[1] Вінницького національного технічного університету (1992—2019), заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України, академік[2], академік Академії інженерних наук України.

Професійна діяльність
1966—1971 — студент Вінницького філіалу Київського політехнічного інституту (ВФ КПІ);
1971 — інженер-технолог Армавірського приладобудівного заводу;
1971—1972 — служба у військах протиповітряної оборони, м. Береза-Картузька (Білорусь);
1973—1974 — молодший науковий співробітник Вінницького філіалу КПІ;
1974—1982 — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Вінницького політехнічного інституту (ВПІ);
1981 — захист кандидатської дисертації в Харківському інституті радіоелектроніки за спеціальністю «Радіотехнічні пристрої та системи» та присвоєння наукового ступеня кандидата технічних наук;
1982 — старший викладач кафедри електронних приладів ВПІ;
1985—1987 — доцент кафедри електронних приладів ВПІ;
1987—1992 — доцент кафедри мікроелектроніки ВПІ;
1989—1992 — декан факультету автоматики та мікроелектроніки ВПІ;
1992—2005 — декан факультету радіоелектроніки (ФРЕ);
1993—1994 — професор кафедри мікроелектроніки ВПІ;
1994 — професор кафедри мікроелектроніки Вінницького державного технічного університету (ВДТУ);
1995 — завідувач кафедри оргтехніки та зв'язку ВДТУ;
1997 — обрано членом-кореспондентом Міжнародної академії наук прикладної радіоелектроніки;
1997—1998 — професор кафедри мікроелектроніки, оргтехніки та зв'язку;
1999 — завідувач кафедри радіотехніки;
2002 — захист докторської дисертації у ВДТУ за спеціальністю «Елементи та пристрої обчислювальної техніки та систем керування» та присвоєння наукового ступеня доктора технічних наук;
2002 — обрано академіком Міжнародної академії наук прикладної радіоелектроніки;
2003 — член-кореспондент Академії інженерних наук України;
2004 — завідувач кафедри телекомунікаційних систем та телебачення;
2005 — обрано дійсним членом Академії інженерних наук України;
2005—2014– директор інституту радіотехніки, зв'язку та приладобудування (ІнРТЗП);
2007—2014 — професор, завідувач кафедри телекомунікаційних систем та телебачення ІнРТЗП Вінницького національного технічного університету (ВНТУ);
2015 — декан факультету радіотехніки, зв'язку та приладобудування;
2016—2019 — професор, декан факультету інфокомунікацій, радіоелектроніки та наносистем (ФІРЕН) ВНТУ.
2021 -- завідувач кафедри інфокомунікаційних систем і технологій

Наукові надбання.
Результатом наукової та педагогічної діяльності Василя Кичака є майже 400 публікацій, з них 15 монографій, 3 підручники, 21 навчальний посібник, 29 авторських свідоцтв і патентів на винаходи та понад 300 наукових статей у фахових виданнях, зокрема 21 у виданнях, що входять до наукометричних баз даних Scopus та Web of Science. Науковий напрям — розробка сучасних методів та засобів цифрової обробки широкосмугових надвисокочастотних радіосигналів. Під його науковим керівництвом підготовлено і захищено 13 кандидатських дисертацій та 2 докторські дисертації, більше 25 магістерських робіт. Наразі він є науковим керівником 5 аспірантів.