Науковий напрямок: З 2010 року є керівником науково-дослідної роботи 75 К1 "Моніторинг рівня рухової підготовленості студентів 1-4 курсів ВНТУ".
Дослідження виконується за планом науково-дослідної роботи Вінницького національного технічного університету. Організація процесу управління фізичним вихованням студентів передбачає необхідність вирішення задач з вимірювання і оцінки їх рухової підготовленості. За допомогою кількісних характеристик рівня фізичної підготовленості можна індивідуалізувати та визначити ступінь впливу занять фізичними вправами на здоров`я студентів.
Здійснено аналіз проблеми рухової підготовленості студентів за даними джерел літератури. Вивчені методи дослідження рухової підготовленості, відібрані та апробовані найбільш інформативні з них.
Проведено констатуючий педагогічний експеримент, в процесі якого отримані нові дані про рухову підготовленість студентів 1-4 курсів Вінницькго національного технічного університету.
Узагальнення результатів наукових досліджень, практики фізичного виховання підтвердили доцільність використання рухових тестів для визначення фізичної підготовленості студентів. У 2013 році викладачі кафедри провели констатуючий педагогічний експеримент. Були використані 8 тестів: біг 100 м, стрибки в довжину з місця, ходьба 2400 м, човниковий біг 4 х 9 м, підтягування на перекладині (чол..), згинання та розгинання рук в упорі лежачи (жін..), нахили тулуба вперед з положення сидячи, піднімання в сід за 1 хв.
Результати порівняльного аналізу показників ходьби на 2400 м виявили більш високий рівень прояву витривалості студентів ІІ і ІІІ курсів відносно першокурсників.Виявлено, що приріст показників бігу на 100 м дорівнює 0,9 с на ІІ курсі; 0,2 с на ІІІ курсі в порівнянні з першим. В абсолютних величинах кращими є показники бігу студентів ІІ курсу. Статистичної різниці між середніми показниками І, ІІ і ІІІ курсів не виявлено. Не зазнають змін у процесі навчання показники стрибків у довжину з місця. Середня довжина стрибка дорівнює 231 см.
Більш спритними є юнаки ІІ курсу. Різниця між показниками човникового бігу 4х9 м між І і ІІ, ІІ і ІІІ курсами статистично достовірна.
Юнаки І і ІІІ курсів поступаються в силі ІІ курсу. Виявлена статистично достовірна різниця в показниках у підтягуванні на перекладині між ІІ і ІІІ курсами. У вправі нахили тулуба вперед перевага у юнаків ІІІ курсу, а в підніманні в сід за 1 хв. - у ІІ курсу.
Аналіз даних засвідчує наявність статистично достовірної різниці в показниках бігу на 100 м між дівчатами ІІ і ІІІ курсів; результатах стрибків у довжину з місця між І і ІІ та ІІ і ІІІ курсами. Поступаються першокурсниці в показниках витривалості. Виявлена статистично достовірна різниця в результатах ходьби на 2400 м між результатами І і ІІ та ІІ і ІІІ кірсів. Високими є показники спритності у дівчат ІІ курсу. Їм поступаєься як першокурсниці, так і третьокурсниці. У вправах згинання і розгинання рук в упорі лежачи та нахилах тулуба вперед статистично достовірними є переваги дівчат ІІІ курсу. В той же час не виявлено таких відмінностей у показниках піднімання в сід за 1 хвилину.
У 2014 році був продовжений теоретичний аналіз досліджень з проблем фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах. Встановлено, що за даними статистичних служб упродовж останнього десятиліття спостерігається тенденція до погіршення стану здоров`я і рівня фізичної підготовленості студентів.
Наступним завданям дослідження було вивчення показників фізичної підготовленості студентів 1-4 курсів впродовж 2013-2014 навчального року. З огляду на те, що існує взаємозв`язок між рівнем функціональних можливостей оганізму і здатністю прояву якісних параметрів рухової діяльності, нами досліджувалися: швидкісна витривалість (за результатами бігу на 100 м,с), спритність (тест з човникового бігу 4 х 9 м,с), вибухова сила (стрибок у довжину з місця, см), силова динамічна витривалість (тест підтягування на перекладині “до відмови” на максимальну кількість разів), гнучкість (тест нахили тулуба вперед з положення сидячи, руки лежать на підлозі між колінами долонями донизу, см), швидкісно-силова витривалість (тест піднімання у сід з максимально можливою швидкість за 1 хв з положення лежачи на спині, руки за голову), загальна витривалість у ходьбі на 2400 м (намагаючись подолати зазначену відстань якомога швидше, с). Також була з`ясована кількість студентів, які не вміють плавати.
У дослідженні брали участь 738 юнаків, студентів 1-4 курсів університету: 194 юнака – 1 курсу, 181 – 2 курсу, 184 – 3 курсу, 179 – 4 курсу. Моніторинг рухової підготовленості студентів проводився в жовтні 2013 року і в квітні 2014 року.
Аналіз результатів дослідження дозволив встановити неоднорідність змін функціональних можливостей організму юнаків. При цьому такі фізичні якості як швидкісна витривалість, спритність, вибухова сила, силова динамічна витривалість, гнучкість, швидкісно-силова витривалість впродовж усього терміну навчання взагалі вірогідно не змінилися. Розбіжності в середніх показниках часто не виходять за межі точності вимірювань. Привертає увагу тенденція покращення в показниках загальної витривалості та зменшення від курсу до курсу кількості студентів, які не вміють плавати.
Великими є відмінності між індивідуальними показниками: в бігові на 100 м результати знаходяться в межах від 12,0 с до 19,7 с; в човниковому бігові – від 8,4 до 12,2 с; в стрибках у довжину з місця – від 140 см до 280 см; у підтягуванні на перекладині – від 0 до 25 разів; в нахилах тулуба вперед з положення сидячи – від 0 до 33 см; в підніманні в сід за 1 хв. – від 20 до 62 разів; у ходьбі на 2 400 м – від 816 с до 2160 с.
Порівняння середніх показників з нормативами Державної системи тестів і нормативів в Україні виявило, що в основному діапазон результатів відповідає 3 балам в бігу на 100 м, човниковому бігу 4 х 9 м, стрибках у довжину з місця, підтягування на перекладині (ІІІ курс); піднімання в сід за 1 хвилину; 2 балам в підтягуванні на перекладині (І, ІІ, ІV курси), нахили тулуба вперед з положення сидячи.
Таким чином, методика моніторингу рухової підготовленості допомагає правильно та в повному обсязі врахувати особливості розвитку рухових якостей студентів, а також об`єктивно оцінювати доступні і прості в дослідженні показники.
У 2015 році вивчались дані про рухову підготовленість молоді та з`ясовувались морфо-функціональні зміни організму у студенському віці з джерел наукової та науково-методичної літератури, здійснювався моніторинг рухової підготовленості студентів І-ІV курсів в академічних групах.
Згідно з Тематичним планом науково-дослідних робіт у квітні та жовтні 2015 року було здійснено моніторинг рухової підготовленості студентів 1-4 курсів ВНТУ, які належать до основного відділення і не займаються спортом. Дослідження проведено з використанням уніфікованих методик тестування рухових можливостей людини. Результати засвідчили задовільний фізичний стан дівчат і юнаків. Наприклад, у дівчат факультету менеджменту середні показники в бігу на 100 метрів дорівнювали 16.9 с, човниковому бігові 4 х 9 м – 10,4 с, стрибках у довжину з місця – 170 см, згинанні та розгинанні рук в упорі лежачи – 12 разів, нахилі тулуба вперед з положення сидячи – 18 см, піднімання в сід – 38 разів; у юнаків – відповідно, 14,5 с; 9,2 с; 217 см; 38 разів; 13 см; 42 рази; середній показник у підтягуванні на перекладині дорівнював 8 разам. Великими є відмінності між індивідуальними показниками студентів в цих тестах.
1. Результати тесту на витривалість показали кращу підготовленість студентів 1-го курсу і виявили погіршення цього показника на старших курсах;
2. Результати тестів «підтягування на перекладині» та «піднімання в сід за 1 хв» говорять про кращу підготовленість студентів 2-го і 3-го курсів;
3. Показники тесту «стрибок з місця» у студентів 1-го і 2-го курсу майже однакові (різниця 2,3 см), а на 3-му і 4-му курсах зростають на 5 і 8 см відповідно;
4. Тест на швидкість «біг 100 м» показав кращу підготовленість студентів 1-го курсу, на 2-му спостерігається зниження на 0,82 сек відносно 1-го курсу, на 3-му приріст 0,12 сек відносно 2-го курсу і на 3-му приріст на 0,45 сек відносно 3-го курсу;
5. У спритності найкращим виявився показник у студентів 1-го курсу і спостерігається зниження цього показника на старших курсах;
6. Аналіз тесту «нахил тулуба вперед з положення сидячи» виявив найкращу підготовленість у студентів 2-го курсу, дещо менший у 3-го і зовсім погані показники у 1-го і 4-го курсів.
Таким чином, студентський вік характеризується остаточним формуванням зростання організму, опорно-рухового апарату, сенсорної і рухової координації, вегетативних функцій організму. Проте саме тут виявляються значні індивідуальні відмінності у формуванні морфо-функціональних показників організму, тим самим, збільшуючи необхідність індивідуального підходу у роботі із студентами в процесі фізичного виховання.
Згідно з Тематичним планом науково-досліднних робіт у квітні та жовтні 2016 року було здійснено моніторинг рухової підготовленості студентів ІІ-ІV курсів ВНТУ, які належать до основного відділення і не займаються спортом. Дослідження проведено з використанням уніфікованих методик тестування рухових можливостей людини. Результати дослідження представлені в таблиці 1.
Таким чином, спортивна практика і науково-педагогічні дослідження засвідчують, що студентський вік є завершальним етапом в розвитку фізичних, психологічних і функціональних можливостей організму. Саме у студентському віці є сприятливі умови для розвитку таких фізичних якостей як сила і витривалість. Так найвищий тренувальний ефект у розвитку сили в жінок спостерігається у віці 18-20 років, у чоловіків у 22-25 років, а інтенсивну роботу над розвитком цієї якості можна починати у віці 17-18 років. У юнацькому віці підвищується працездатність, більш економічними стають кисневі режими організму при фізичних навантаженнях, збільшується можливість виконання тривалої роботи. Найбільш помітне підвищення витривалості до роботи великої і помірної інтенситвності.
Згідно з Тематичним планом науково-дослідних робіт у жовтні 2017 року було здійснено моніторинг рухової підготовленості студентів І-ІV курсів ВНТУ. Дослідження було проведено з використанням методик, затверджених наказом Міністерства молоді та спорту України від 15 грудня 2016 року № 4665 “Про затвердження тестів і нормативів для проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України”. Проведенню тестування передував навчально-виховний процес з підготовки студентів до оцінювання фізичної підготовленості. Заняття проводилися впродовж 6 тижнів з розрахунку 2 годин на тиждень академічними групами чисельністю 25-30 осіб. Студенти набули необхідних умінь, були ознайомленті з метою, умовами та порядком проведення тестування, вимогами правил безпеки. До тестування були допущені 1865 студентів з 2697.
Аналіз отриманих показників засвідчує заначну кількість студентів (47%), які отримали низький рівень фізичної підготовленості. Це наслідок того, що за останні роки у вищих навчальних закаладах ІІІ-ІV рівнів акредитації відбулося значне скорочення обсягу навчальних годин з дисципліни “Фізичне виховання”. Це призвело до зниження ролі фізичної культури у формуванні особистості сучасного фахівця, зменшення рухової активності студентів, погіршення стану їх здоров`я.
Доведено, що основним фактором сучасного способу життя студентів є жорстка регламентація робочого часу за розкладом на фоні прискорення темпів життя, великих обсягів необхідної інформації, досить широка розповсюдженість серед молоді шкідливих звичок, побутова депресія, низький рівень фізичної активності. Комплексна оцінка фізичної підготовленості є важливим прогнозуючим показником рівня фізичного здоров`я сучасної молоді, вказує на шляхи підвищення відстаючих рухових якостей.
Важливим компонентом здоров`я, основою працездатності, базою, на якій відбувається вся рухова діяльність студентів є належна фізична підготовка. Застосування занять фізичними вправами сприяє більш вираженому підвищенню рівня розвитку основних фізичних якостей і стану здоров`я студентів. Зміцнення здоров`я, підвищення рівня фізичної підготовленості, а також ефективність занять з фізичної підготовки студентів – одне з першочергових завдань, яке сьогодні стоїть перед викладачами фізичного виховання. Таким чином, зважаючи на велике оздоровче значення фізичних якостей і недостатній їх рівень розвитку у студентів, необхідно спрямувати процес фізичного виховання, в першу чергу, на покращення фізичної підготовленості молоді.
